Свято Букваря

Свято Букваря

Шановні гості! Дорогі друзі! Любі діти!

 Ось і настав день, коли ви закінчили працювати з першим підручником – Букварем.     Ще вчора наші першокласники перегорнули  останню сторінку цієї книги – вони закінчили знайомитись з літерами. Сьогодні ми святкуємо першу перемогу наших  найменших школярів,  ми зібрались, щоб сказати добрі слова тому, хто був другом,  хто мовчав, але кожну мить вчив вас.

  Благословенна та ясна година, коли Буквар бере до рук дитина..... Яка це відповідальна мить! З цього часу в житті дітей розпочинається новий період, бо Буквар – це перша сходинка  до знань. Як швидко лине час...

1уч.

Зовсім, зовсім ще недавно,

Вересневої пори

Мами в школу нас за руки

Несміливих привели

Учні (разом)

А сьогодні ми вже справжні,

Справжні, справжні школярі!

2уч.

Бо читати і писати

Ми навчитися змогли

І задачу розв’язати,

І відняти і додати...

Учні (разом)

Словом, успіхів всіляких

Ми, нарешті, досягли!

Букви старанно вивчали,

Знаємо їх від А до Я

І сторіночку останню

Прочитали Букваря

3 уч.

Є святкових днів багато

На листках календаря,

А між ними й наше свято –

Вшанування Букваря.

4 уч.

В путь щасливу і широку

Всіх виводить перший клас.

-         До уроку! До уроку!

-         Чуєш дзвоник кличе нас

5 уч.

Дівчинка

Ділі-ділі, дінь-ділень!
Діти, діти,

Добрий день!
Ділі-ділі, дінь-ділень!

Всім гостям

Добрий день!

Двінді-дінді! Вам наказ –

На свято Букварика

Запрошуєм вас.

6 уч

 І дзвінок веселий кличе

Першокласників на свято:

Не запізнюйтесь! Пошвидше!

Час з Буквариком прощатись

Під музику „Школа, наша берегня” виходять діти, музика продовжує грати.

Учитель.

Школа, школа!
Вулик ти дитячий.

Ну, а діти – як бджолиний рій,

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче,

І беруть початок з нього свій.

Дружний доме, рідная світлице,

Незбагненне чудо на землі.

Це дитинства й юності столиця,

Гавань, від якої кораблі

Йдуть у море, у житейські будні,

А воно приваблює, шумить.

І, здолавши кілометри трудні,

Повертаються, щоб серцем відпочить.

Пісня  „Школа, наша берегиня”

7уч.

Ясне сонечко проміння

Посилає щедро в клас.

Це воно, напевно, знає

Що сьогодні свято в нас

8 уч.

Любі гості, мами й тата,

В нас  - Букварикове свято.

Добре, що прийшли  до нас

Ви всі у перший клас

9 уч.

Ми всіх гостей вітаємо

І дуже вам  радіємо!

Уже всі букви знаємо,

 Читати книги вміємо.

Учитель. Що це за гостя до нас завітала?

Діти.  Мальвіна

Мальвіна.

Добрий день, діти!

Ви, звичайно мене впізнали. Я – Мальвіна. Сьогодні у вас свято, і я прийшла  до вас по допомогу. У мене  є учень _ Буратіно. Такий недбайливий!

 Він продав свій Буквар. І тепер я не знаю, як  навчити його читати. А мені дуже потрібен Буквар. Ви мені допоможете?

Учитель.
Звичайно, я дам тобі буквар, але не одразу. Ти хоч знаєш куди потрапила? На свято цієї чудової книги. Ось подивись, ці діти вже закінчили вивчати буквар. Вони вміють читати і писати.

Мальвіна. Та ви що? Невже таке може бути?

Учитель. Може. Залишайся з нами, і ми тобі  про все розкажемо.

 Звучиить музика, вбігає Буратіно.

Буратіно.

 Привіт! Ось я вас  всіх і знайшов. А тут не було Мальвіни?  Ой!

Мальвіна.

Що ви тут робите, неслухняний Буратіно?

Буратіно.

Я шукаю Буквар. Тортіла заговорила. І тепер я знаю, де золотий ключик. Він у букварі. Дістанеться цей ключик тому, хто дочитає Буквар до останньої сторінки.

Тяжко зітхає.

Мальвіна.

Буратіно! А ти знаєш, що є такі діти, які вже  дочитали Буквар до кінця? І золотий ключик повинен дістатися їм!

Буратіно.

А покажи мені їх1

Мальвіна. Ось вони!

Буратіно. Оце такі малі, а вже  вміють читати? Ой мені аж соромно, Мальвіно. Зараз же підемо, і ти мене  будеш вчити  читати.

Учитель. Мальвіно! Буратіно! Залишайтесь з нами.

                  І послухайте, чого навчились наші хлопчики й   

                  дівчатка.

10 уч.

Усі зібрались в цьому залі,

Бо нині свято Букваря.

Нам трішки сумно, трішки шкода,-

Прощання надійшла пора.

11 уч.

Букварик – це розумна книга,

Друг і порадник школяра.

Його шанує й дуже любить

Уся весела дітвора.

12 уч.

День вітання і прощання –

Свято перших букварів.

Перша сходинка зростання

 Для  молодших школярів.

13 уч.

Буквар взяли ми перший раз,

Коли зайшли  у перший клас.

І як нам радісно сказати:

 Усі разом   Тепер ми вміємо читати!

14 уч.

Літера перша і перше слово,

З книжкою перша серйозна розмова,

Перша сторінка і перша сльозинка,

Перша тривога і перша оцінка

Навчився читати наш дружний клас,

Усіх привітати ви можете нас

15 уч.

Є книг багато – радісних,печальних,

Товстих, тонких,барвистих, наче жар,

Але одна – усім книжкам начальник

І звуть її по-простому...

Всі. Буквар!

16 уч.

Із нього слів не вирубить сокира

Це малюкам  -найкращий в світі дар,

І мова в нім – легка, співуча,щира,

Дитячі душі гріє він -...

Всі. Буквар!

17 уч.

Він нас повів по буквах, як по східцях,

Як по життю – по сходинках своїх.

І от привів, нарешті, подивіться

У мудрий світ  чудесних скарбів – книг!

Діти співають пісню „Букварик”

Ми Букварика чекаєм,

А його усе немає.

Де ж так довго забарився?

Може в лісі заблудився?

Нині свято Букваря,

А Букварика нема!

Не прийшов до нас він вчасно,

Може трапилось нещастя?

Вбігає Незнайко

Незнайко. Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!

Учитель

Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали?

Діти відповідають

Незнайко.  Добрий вечір!

Учитель. Який вечір? Адже це день.

Незнайко.   А я не знаю чи вечір, чи день.

Учитель. А чому це ти так кричав?

Незнайко.  Та то я від злодія втікав.

Учитель. Від злодія? Від якого?

Незнайко.

Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку.

Уч. Твою шапку? А навіщо вона йому?

Незнайко. Як це  навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша  голова.

Уч. Ой, Незнайку! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ось ми зараз перевіримо, що ти вмієш. Ось яка це літера(К)

Незнайко. Півжука.

Уч. А точніше.

Діти Буква „К.”

Уч. А оце? (О)

Незнайко.  Та це кругле яйце!

Уч. А ви, діти, що скажете?

Д. Це буква „О”

Уч. Ну, що ж  Незнайку, нам тебе шкода. Літер ти не знаєш, читати не вмієш.

12 уч. Ось хто лиха нам накоїв,

           Хто читати не хотів,

           Хто не вчився гарно в школі

           Й букварика загубив.

13 уч. Ти до школи мусиш записатись,

          Щоб цікавого й розумного дізнатись.

          Бо нас у школі всього навчили,

          І співати ми дуже  полюбили.

Діти співають пісню В. Шаїнського „Вчать у школі”.

Заходить Баба Яга з букварем.

Баба Яга.    Книгу я знайшла чарівну,

                      В господарстві так  потрібну.

                      По ній  буду чаклувати,

                      Ягликів навчати.

                      Яглику! Ти де  сховався?!

                      Подивись-но, в мене цяця!

Шукає Яглика.

Ото капосний малюк!

Геть відбився  вже від рук!

Зараз мамця почаклує,

Вітерцем тебе придує.

                                   Баба Яга чаклує – з’являється Яглик.

Яглик.     Що  це, матінко моя,

                  Невже чорна магія!

                  Якісь знаки та карлючки.

                  Мабуть це Кощія штучки.

                  А це що?

Б. Яга.   Це буква  „О”

Яглик. О? Отрута! Не бери!  Мерщій викинь, поклади!

Б. Яга. Яглику, ти не турбуйся,

             Заспокойся, угамуйся!

             Справді, книга чари має,

             Бо дітей читать навчає.

             Будь-який  малий школяр

             Знає,  книга ця – Буквар.

             Ось і ти навчись читати,

             Досить вже байдикувати.

             600 років лише й знаєш,

             Що гуляєш та гасаєш.

Яглик. Я читати?  Ти жартуєш!

Б. Яга.   Ти мене погано чуєш?

               Я тебе наздожену  і за книгу усаджу!

                Букви вчи, не йди нікуди,

               А то гірше тобі буде.

                І даю тобі пораду:

                Швидше справою займися,

                Часу не марнуй, учися!

Яглик бере буквар, сідає за стіл, підпирає голову руками, чує голос Букварика.

Я – Букварик чарівний,

Швидше ти мене  відкрий.

Сам  тобі допоможу:

Вмить читати научу!

Ти мене не ображай,

А люби і поважай.

Коли дуже побажаєш,

Все на світі  ти впізнаєш!

Яглик.  Хочу, хочу, ну давай,

Мене вчити починай!

Яглик відкриває буквар. Звучить пісня.

До зали вбігає Незнайко, сваряться, тягнуть буквар кожен до себе.

Яглик. Це мій буквар, моя мама його перша знайшла!

Незнайко. А от і ні! Це мій буквар, бо я його перший загубив!

Учень
Не сваріться, не дражніться,

Витріть сльози, помиріться,

Бо сьогодні  свято гарне,

І сумуєте ви марно!

Уч.

Сьогодні ми зібралися на свято,

Щоб разом  з вами , друзі, вшанувати

Чудову книжку, що нас грамоти  навчала

Свої скарбниці всім подарувала.

Уч.

Завдяки їй  навчились ми читати,

В слова і речення  всі літери складати.

Цю книжку завжди ставимо в відзнаку,

Висловлюємо їй свою подяку.

Уч.

Букварику! Букварику!

У цей святковий час

Ми дуже тебе просимо

Приходь, приходь до нас!

Під музику входить Буквар.

Буквар

Я- букварик вам відомий,

Дуже гарний, малюнковий,

Залюбки всіх вчу читати –

Нема  часу спочивати!

Кожен рік мене гортають

Ніжні пальчики  нові.

Нехай розум здобувають

Любі діточки малі

Щиро зі всіма ділюся,

Не шкодую своїх знань,

Безліч хитрих і цікавих

Маю для малят завдань.

Я мандрую по країнах,

Я з абеткою дружу

І малечу, як зустріну,

Грамоти одразу вчу!

Тож зростайте, діти милі,

І читайте залюбки:

Слушну вам дадуть пораду

Щирі друзі – книжечки.

Я щасливий дуже

І тому радію,

Що вс і діти в першім класі

Вже читати вміють.

Учитель

За морями, за горами,

Кажуть є така земля

Із  усякими дивами.

І це – місто Букваря.

А живуть там різні букви –

І великі і  малі,

І друковані, й письмові –

Місце всім є в Букварі!

Буквар.

- Ну що , діточки,  хочете  побувати  в моєму місті?

-  Тож запрошую всіх вас  у подорож до міста  Алфавіт

Уч.

Веселе місто Алфавіт!

Йому сьогодні наш привіт.

До нього ми здолали путь –

У ньому літери живуть.

Буквар.

Живуть там літери в словах,

А кожне слово – звір чи птах,

Травиця чи барвистий цвіт.

Отож в похід  за мною вслід.

Учні

А,Б,В – коник у траві живе.

Г,Г, Д, Е – мама дівчинку веде

Є,Ж,З – чорний  жук  в траві повзе.

И,І,Ї,Й – хоче спатоньки єнот.

К,Л,М – мишенятко під кущем.

Н,О,П – песик носиком  сопе.

Р,С,Т -  гарна квіточка росте.

У,Ф,Х – я сміюся – ха-ха-ха!

Ц,Ч,Ш – кіт в дорогу вируша,

Щ,Ю,Я – гарнний віршик склала я.

Буквар Знак м’який –

               Помічник мій мовчазний.

                Не мовчи, ти абеточку учи.

 

-         Діточки, може ви і пісеньку знаєте про букви?

-         Знаємо, знаємо.

-         Тож порадуйте мене.

 Звучить пісня голосних звуків

Букварик

Веселе місто Алфавіт

Прощається із вами.

Маленьких літер славний  рід

Обернеться словами.

Складайте в речення слова,

Їх у книжках читайте,

Веселе місто Алфавіт

Завжди ви пам’ятайте!

Я вас навчив читати і писати,

Любі дівчатка мої і хлоп’ятка,

Хай підростає ваш перший клас,

Я залишаю вас.

Уч.

Букварику, найперший друже!

Ми не забудемо тебе,

Не зможем ставитись байдуже

До тебе, любий, відтепер.

Віднині будеш серед книг

На місці першому стояти.

Ти – найдорожчий  від усіх,

Бо навчив усіх читати.

Уч.

Добрий Букварику, перша книжко!

Хочеться навіть поплакати  трішки.

Жаль розлучатися, хоч і треба, -

Ми не забудем ніколи про тебе.

Уч.

Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву,

За перше слово і першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.

Букварик.

Дякую за слово гарне,

Та сумуєте ви марно.

Вам дарую, первачки,

Ці чудові книжечки.

Входять учні в костюмах Читанки та Рідної мови.

 Вони друзі ваші нові,

Різнобарвні, кольорові

ЇХ шануйте і вивчайте,

А мене – не забувайте.

До побачення! Прощавайте!

Звертається  до Читанки.

Читанко добра, прийми естафету,

Веди школярів по дорогах планети.

Хай відкривають їх розум і руки

Незнані шляхи на планеті Науки,

Хай не погасне бажання малят

Творити добро на планеті Земля.

Читанка

Хай збудеться все з побажань,

Ходімо зі мною до Країни Знань

Читанка .                  Я – Читанка нечитана,

Навчатиму ваш клас.

Я з вами говоритиму

Про  наш  прекрасний час.

Букварику, мій братику,

Розумна голова,

Твої веселі літери

Складуть мої слова.

А ти спочинь до вересня

Чи просто погуляй.

Букварику, мій братику,

Спасибі! Прощавай!

Уч.

Гарна читанка нова,

Золоті твої слова!

 З тобою ми  подружимо,

Дари твої заслужимо.

Ти руку нам подай –

Про все розповідай.

Читанка.

З вами познайомлюсь я охоче.

Кожен з вас читати мене схоче!

Живуть казки в тоненьких сторінках,

Живуть пісні, і вірші, ві загадки.

Знайдете все у читанки в рядках:

Прислів’я  і легенди, і колядки.

Ви цілий світ тримаєте  в руках,

Коли в руках тримаєте ви  книжку.

Пройдете ви по наших сторінках –

Протопчете у світ собі доріжку.

Стану другом кожному із вас.

Читанку полюбить другий клас.

Рідна мова.

Вчились ви на письмі писати.

Тепер мову будете вивчати.

У моїй державі правил море,

Хто не вчить їх – в того сум і горе.

В нашій рідній українській мові

Золоте зернятко – кожне слово!

Багатий світ незвіданий:

То сонечко, то сніг...

Хто мову має рідну, багатший від усіх.

Вчіться мови рідної, малята,

Я ж вам буду в цьому помагати!

Учитель.

Особливий сьогодні день. Ми не тільки прощаємось з буквариком, а й з 1-м класом. Слово для вітання і вручення дипломів  надається директору  школи.

Діти, від першого вересня і до сьогоднішнього дня  з вами були поруч ваші батьки. Вони допомагали вам вчитися. Вони будуть поруч з вами ще 11 шкільних років і все життя.

Побажаємо їм сили і наснаги

Уч.

Любий татусю, матуся  рідненька!

Дяку свою вам віддаю!

Вам мої рідні, вклоняюся  низенько

Всі  І птахів щастя  вам щиро дарю

   Учитель.                                Вам, шановнії батьки,

„Спасибі” хочу я сказати

Із щирим учительським теплом

За допомогу у навчанні!

Старанність, витримку, любов,

За участь в виставках робіт,

За те, що вчились рахувати,

Старанно букви всі писати

Та гарно-гарно малювати.

Це перший крок.

Попереду ще 11 років.

Отож навчайтеся. Батьки,

І кожен день робіть уроки!

Нехай ця весняна пора

Всім подарує вік щасливий,

Щоб не згасали доброта,

Здоров’я, радощі і сила.

Щоб ваш важкий, почесний труд

Був плідний, як багата осінь,

І кожен день, що йде новий,

Хай тільки радість вам приносить!

Уч.

Перший клас, перший клас,

Рік тому зустрів ти нас.

Потім підем в клас  наступний

Вітер дме нам хай попутний.

І ця  дошка, крейда, карти

Разом з нами перейшли.

Трішки вищі стали парти –

Разом з нами підросли.

Один одного ми любимо,

Станем всі за одного.

Вчитись в другім класі будемо,

Всі ми хочемо цього.

Ну а вчителька як буде?

Що, покине усіх нас?

Ні, вона разом із нами

Переходить в другий клас.

Учитель

Дорогі діти! Шановні гості! Наше свято добігає кінця. Ми щиро вдячні всім, хто завітав до нас на наші перші жнива. Сподіваюсь, що  зібрані зернятка знань проростуть рясним урожаєм в майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться в серцях нашого найдорожчого скарбу – дітей – назавжди!

Діти, на згадку про прощання з вашою  найпершою книжкою прийміть від батьків  подарунок – книжки!

Вчитель

Від рідної хати дитину

Веде у широкий світ

Ота єдина  стежина,

Що дарує красу і цвіт.

Красу блакитного неба,

Красу золотих ланів,

Красу пташиного щебету,

Красу людських почуттів.

Цвіт папороті і калини,

Цвітіння весняних садів,

Цвіт райдуги і шипшини,

Цвітіння мрій і надій.

Іди по цій стежині, дитино,

Даруй любов і тепло,

І пам’ятай: ти – людина!

Вчись думай, твори добро.

Та, де б не ходив ти світами,

Серце тебе  приведе

До рідного дому, до школи,

Що завжди чекає тебе.

Життя твого тут колиска,

Тут коріння твоє.

Родині вклонись низько-низько

І знову іди уперед.

\