Методи роботи зі
словниковими словами
Робота зі словниковими словами є доцільною на всіх етапах уроків: під час
актуалізації опорних знань, вивчення нового матеріалу, на етапі закріплення,
а також під час застосування інтерактивних вправ «Мозковий штурм»,
«Дешифрувальник» тощо.
Учитель повинен спланувати свою роботу так, щоб працюючи над темою уроку,
словникові слова органічно вписувались у тему.
Учні запам’ятовують вимову і правопис слів лише в тому випадку, якщо
вчитель дотримується певної послідовності у своїй роботі.
1.
Створення проблемної ситуації – загострення уваги учнів як до
лексичного значення слова, так і до його написання.
2.
Пояснення лексичного значення
слова (із врахуванням підготовки учнів, із наочністю або описово, словесно).
3.
Наголошення на особливому
правопису – зорове сприймання на дошці, картці з малюнком (у підручнику),
вміщення картки з цим словом у таблицю «Пиши правильно», що постійно
оновлюється.
4.
Звуко-буквений аналіз слова, перше
переписування. попередження помилок, наголошення на різниці між написанням і
вимовою.
6.
Визначення певних граматичних
понять (рід, число іменників, відмінок тощо).
7.
Виконання вправ із підручника і
виділення словникових слів, творче переписування (вставити пропущені букви).
8.
Словникові, малюнкові, вибіркові,
розподільні диктанти; переписування слів на орфографічних хвилинках (4-6
слів).
9.
Самодиктанти –учень самостійно
записує слова, які запам’ятав.
10. Творчий самодиктант виявляє найбільші знання окреслених програмою слів,
тому перевіряє усвідомлення учнем лексичного значення слова та його
граматичну передачу. Обсяг диктанту -5-10 слів;читається як завдання до
кросворду.
11. Мовні ігри – ребуси, кросворди тощо. Мовні ігри не тільки сприяють
всебічному розвитку, а й пробуджують інтерес до знань, виховують прагнення
вивчати рідну мову.
Дидактичний матеріал допоможе працювати вчителеві над словом в
орфоепічному, орфографічному, синтаксичному та естетичному аспектах.
На уроках української мови з метою перевірки навичок написання слів,
значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти, пропонуються різні
види диктантів.
1. Зоровий диктант із попереднім промовлянням (учні читають, відповідно
до правил орфографії (орфоепічних правил) промовляють написане на картці
слово з виділеною орфограмою та записують його у робочий зошит.
2. Малюнковий диктант. Учитель демонструє картку-малюнок, діти називають зображений предмет, визначають яку букву - е чи и- потрібно написати в ненаголошеному складі, та записують слово. Учитель демонструє картку-малюнок, діти називають зображений предмет, визначають наголос, підкреслюють букву, що позначає ненаголошений голосний. Учитель демонструє картку-малюнок, діти самостійно (без попереднього обговорення) записують слово, визначають наголос, підкреслюють букву, що позначає ненаголошений голосний, який не перевіряється наголосом. 3. Вибірковий диктант (малюнковий, зоровий, слуховий). Учитель пропонує дітям або картки –малюнки, або картки слова з пропуском букв, що позначають ненаголошені голосні, або слова на слух і завдання: - в перший стовпчик записати слова –назви тварин; - У другий – слова –назви рослин; - записати тільки словникові слова. 4. Диктант із використанням загадок. 5. Диктанти із пам’яті: - записати з пам’яті словникові слова, які є назвами професій; - записати з пам’яті словникові слова, в яких в ненаголошеному складі потрібно писати букву е. 6. Диктант із коментарем. Учитель називає словникове слово, один з учнів коментує його написання, а решта дітей записує слово в зошити. 7. Творчий диктант. Учитель пропонує учням замінити розгорнутий вислів одним словом. 8. Ребусовий диктант. Учитель демонструє картку –ребус. діти відгадують його, пояснюють, як прочитали ребус, називають слово і записують слово відгадку у зошит. 9. Диктант спільнокореневих слів. Учитель називає «словникове слово», а школярі добирають і записують декілька спільнокореневих, виділяють орфограми. 10. Диктант «Слова –синоніми». Учитель називає слова –синоніми до «важких» слів. Учні добирають синоніми і записують слова парами. 11. Контрольний диктант.
Учитель добирає текст, який містить декілька слів зі словника.
На цьому робота зі словниковими словами не завершується. Серед
спектру дисциплін, що вивчаються у початковій школі, особливе місце займають
уроки читання. Читаючи твори, учень бачить текст, що відповідає вимогам
орфографічно правильного письма. Зорове сприйняття зумовлює активізацію
зорової пам’яті, що в свою чергу, сприяє процесу запам’ятовування дитиною
зразків правильного написання слова. Тому методологічно виправданими є
«мовні» відступи на уроках читання, коли увага школярів акцентується на
словниковому слові (його етимології, орфографії, лексиці та семантиці).
Продовжується робота щодо збагачення словникового запасу учнів і на
уроках природознавства, основ здоров’я і математики. У програми з математики,
курсу «Я і Україна» велике значення приділяється засвоєнню належної
термінології. На уроках математики необхідно звернути увагу на назви величин
та одиниць вимірювання довжини (сантиметр, дециметр, кілометр); часу
9хвилина, секунда); чисел (16, 50, 60, 70, 80, 500, 600, 1000000).
|
Вивчення
словникових слів із використанням інтерактивних технологій навчання
Опис власного досвіду розкриває суть проблеми,
над якою працює вчитель. Вона полягає в ефективному підвищенні орфографічної
грамотності учнів молодших класів при вивченні словникових слів. Показана
ефективна організація роботи з учнями над засвоєнням правопису слів, написання
яких ґрунтується на історичному (традиційному) принципі правопису
Початкова школа пережила складний і водночас
цікавий період реформування. Одним із найважливіших напрямів удосконалення
навчання учнів у початкових класів є пошуки впровадження у навчально-виховний
процес новітніх технологій навчання. Сьогодні вже не можливо навчати
традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень.
Від його творчої активності на уроці, вміння
доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки і не боятись помилитись, вміння
спілкуватись з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні
шкільної програми.
Упродовж кількох останніх років я працюю над
проблемою „Вивчення словникових слів із використанням інтерактивних технологій
навчання".
Суть проблеми, над якою я працюю, полягає в
ефективному підвищенні орфографічної грамотності при вивченні словникових слів
молодших школярів.
Основна частина
Актуальність досвіду
Програма з української мови приділяє велику
увагу словниковій роботі, результатом якої є розвиток мовлення дітей,
підвищення їхньої грамотності. Адже курс української мови - це не тільки
окремий навчальний предмет, а й основний засіб опанування всіх інших шкільних
дисциплін.
Тому, як вчитель початкових класів, я чітко
усвідомлюю відповідальністьза уміння школярів грамотно використовувати слова в
усному та писемному мовленні. Це стосується і розуміння значення слів, якими їм
доводиться оперувати, і правильної вимови їх, зокрема наголошування, і
орфографічної зіркості, і доречної словосполучуваності та слововживання.
У Державному стандарті загальної початкової
освіти одним із основних завдань вивчення української мови передбачено
вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови, що підпорядковується
вихованню мовної особистості, як свідомо володіє усною й писемною формами
мовлення. Підкреслюється також, що на уроках не повинно мати місце зайве
теоретизування, вербальне заучування граматичних положень і правил.
Процес навчання
має здійснюватися в певній системі на основі комунікативно-діяльнісного
підходу".
Я у своїй роботі впроваджую основні завдання, що
визначені в «Концепції освіти ХХІ століття», комісії ЮНЕСКО:
навчити пізнавати,
навчити робити,
навчити жити разом.
Творча новизна досвіду
У своїй роботі користуюся методиками, які
формують творчу, мислячу особистість дитини, її самобутність і самоцінність,
організовую радісне життя дітей без примусу, розвиваю в них стійкий інтерес до
знань, потребу їх самостійного пошуку.
Головним об'єктом у вчительській роботі є учень.
Тому і діяльність має бути спрямована на нього. Отже, намагаюсь
урізноманітнювати навчальний процес.
Отже свої надбання коротко занотую так:
1. Постійно удосконалюю свій професійний рівень,
ознайомлюсь і впроваджую у навчальний процес новітні технології.
2. Постійно підтримую інтерес до школи у дітей.
3. Постійно вивчаю своїх вихованців і в цьому
мені допомагають батьки.
4. Вчу дітей вчитися.
5. Учні позбавлені механічного зубріння правил і
формулювань.
6. Увагу зосереджую не на помилках, а на успіхах
і перемогах, навіть незначних.
7. Залучаю батьків до співпраці, разом з
дорослими планую організацію дозвілля дітей.
8. Віддаю перевагу урокам творчості,
несподіванкам.
9. Планую уроки за схемою «менше вчителя -
більше учня».
10.Навчання, як і виховання - доброзичлива, творча
взаємодія вчителя і учня.
Провідна ідея досвіду
Звертаючись до вчителів початкових класів
В.О.Сухомлинський писав: «Ваше найважливіше завдання закласти міцний фундамент
знань. Настільки міцний, щоб учителям, які працюватимуть після вас, взагалі не
треба було думати про фундамент».
Моя мета - показати, як ефективно організувати
роботу з молодшими школярами над засвоєнням правопису слів, написання яких
ґрунтується на історичному (традиційному) принципі правопису, і водночас
розвинути інтерес до вивчення української мови із використанням інтерактивних
технологій навчання.
Зробити процес засвоєння словникових слів більш
ефективним - завдання складне, яке потребує натхнення та сил учителя.
Засвоєння написання словникових слів потребує
численних систематичних вправ, що пов'язані з усіма видами письмових робіт
учнів.
Відійшло в минуле зубріння і пасивне
відсиджування уроків.
Сьогодні саме учень є центральною фігурою на
уроці. Від його творчої активності, уміння доказово міркувати, обґрунтовувати
свої думки, вміння спілкуватися з однокласниками, з учителем залежить
результативність уроку. Вплинути на традиційний процес засвоєння словникових
слів, підвищити його ефективність може використання інтерактивних технологій.
Так, на уроках української мови я намагаюсь використовувати
інтерактивні технології навчання під час вивчення словникових слів.
Застосування інтерактивного навчання здійснюю
шляхом використання групової співпраці, бо вона має переваги над іншими формами
роботи, а саме:
діти вчаться співробітництва (слухати,
підтримувати розмову, досягати згоди, домовлятися);
однокласники стають друзями (піклуються один про
одного, допомагають, довіряють);
учні аналізують взаємозв'язки між явищами,
шукають альтернативне вирішення проблемної ситуації: «Спробую переконати тебе
(Вас)...», «Це має бути інакше, оскільки...».
Використовую ще такі форми роботи як:
1) індивідуальні завдання (картки, схеми і т.
д.);
2) робота в парах («Обличчя до обличчя»,
«Один-удвох-усі разом»);
3) робота в малих групах: «Пошук інформації»,
«Коло ідей»;
4) проводжу на уроках інтерактивні ігри:
«Рольова гра», «Драматизація», «Спрощене судове слухання», «Інтерв'ю»,
«Мозковий штурм», «Передбачення»;
5) на уроках мови використовую стратегії, які
значною мірою стимулюють розвиток інтелектуально-творчих здібностей дітей.
Зокрема, літературні ігри, кросворди, шаради, анаграми, вікторини, творчі
завдання.
6) впроваджую різноманітні нестандартні форми
уроків: урок-гра, урок-змагання, урок-казка, урок-подорож, урок-КВК,
урок-пісня, урок-вікторина, урок-свято та інші;
7) впроваджую технології навчання у дискусії:
метод «Прес», «Обери позицію», що дає можливість учням висловити свою думку з
даної проблеми стисло, за конкретною схемою.
Організовуючи навчальний процес, я стараюсь все
менше приділяти увагу фронтальним методам роботи. Діти різні за своїми
здібностями, спонукають мене шукати нові методи і прийоми навчання. У своїй
роботі на уроках використовую диференційований індивідуально-особистісний
підхід до учнів, завдяки чому форми і методи навчання пристосовую до здібностей
кожного вихованця, що сприяє їхньому розвитку.
Заохочення, створення яскравих наочно-образних
уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної
ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих
завдань, створення ситуації взаємодопомоги - це прийоми, якими я користуюсь на
своїх уроках. Добираючи завдання до уроку, я завжди пам'ятаю про те, що вони
мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне - у дитини має бути
вибір, тому я не даю «завдання», а пропоную його.
Однак розумію, що процес навчання - це не
безперервна радість. Не все може бути цікавим у навчанні. Наслідуючи К. Д.
Ушинського, вважаю за потрібне «привчити дитину робити не тільки те, що її
цікавить, а й те, що не цікавить, робити заради приємності виконати свій
обов'язок».
Крім цього, в своїй роботі я намагалася
використати позитивний досвід роботи інших учителів над засвоєнням учнями
програмових слів. Зокрема, цінним у роботі з молодшими школярами є досвіди
описані у фахових журналах.
На своїх уроках прагну впроваджувати ідеї
гуманної педагогіки Амонашвілі. Інколи досить покласти руку на плече дитині, і
очі малюка засвітяться довірливими іскорками, вірою в свої сили. Часто роль
оцінювачів відводжу учням. Це допомагає виховувати у дітей почуття радості за
успіхи товаришів, доброзичливий тон спілкування.
Під час уроку часто допускаю пряме спілкування
між дітьми, дозволяю перемовлятися, підходити один до одного, обмінюватися
думками, що сприяє розвиткові самоповаги, формує почуття особистої гідності.
Значення деяких слів пояснювала, застосовуючи
технологію ейдетики.
Ейдетика - наука, яка вчить запам'ятовувати
інформацію через світ образів. Учні завдяки своїй яскравій дитячій уяві можуть
швидко і надовго запам'ятовувати потрібну інформацію.
А головне таке навчання, яке ґрунтується на грі
та фантазії, зовсім не обтяжує учня, навпаки - переключає його на діяльність
іншої півкулі головного мозку, а отже дитина відпочиває. До того ж,
застосовуючи методи ейдетики, підключаються інші відчуття: слухові, рухові,
нюхові і навіть смакові! Таким чином, відбувається розвиток усіх видів пам'яті
і, як наслідок, ефективність навчання покращується.
Технологія досвіду
Важливою частиною роботи з орфографії в
початкових класах є засвоєння слів, вимову і написання яких школярі відповідно
до програмових вимог повинні запам'ятати. Це досить об'ємний список, поданий у
навчальній програмі по класах.
Списки слів за класами складають:
1-й клас - 39 слів, 2-й - 34 слів, 3-й - 49
слів, 4-й - 60 слів. Усього - 182 слова.
Написання таких слів переважно не можна пояснити
правилами сучасного правопису, оскільки воно склалося історично. Відповідні
вправи і завдання мають бути різноманітними, у змісті і меті яких слід звернути
увагу передусім на лексичне значення слова.
Якщо учень бачить слово вперше, не знає, що воно
означає, не вміє його правильно вимовляти, то й на письмі він не зможе передати
його правильно. Тому в основі роботи над правописом таких слів, крім
традиційних вправ, належне місце повинні посісти творчі вправи, які б
активізували роботу учнів на уроці. Відповідно до психологічної їх природи
традиційних написань основою засвоєння правопису словникових слів є
запам'ятовування, отже, в роботі над ними необхідно розвивати в учнів усі види
пам'яті: слухову, зорову, емоційну. Водночас актуальною залишається дидактична
проблема, як зробити цей процес цікавим і пізнавальним.
Щоб отримати позитивний результат у роботі над
словниковими словами, я підходжу творчо до формування вміння відтворювати
правильний графічний образ слова, застосовуючи різні види роботи. Передусім
добираю мовні ситуації, які б спонукали і давали можливість учням ще й ще раз
повернутися до слова, вимову і правопис якого треба запам'ятати.
Сучасна система навчання дає можливість
підвищити результативність уроку через організацію діяльності як усього
колективу, так і кожного учня окремо. Готуючись до уроку намагаюся будувати
його так, щоб збільшити час самостійної роботи школярів. Переконана, що
самостійність учнів є важливою передумовою свідомого і міцного оволодіння
знаннями: вона розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати,
формує індивідуальний спосіб мислення. За цієї умови навчання стає переважно
активною самостійною діяльністю. Це дає мені змогу в цей час працювати з
окремими дітьми індивідуально, спрямовуючи свою роботу на формування в учнів
уміння працювати самостійно, здійснювати взаємоконтроль, допомагати товаришам.
У 1-4 класах поділила словникові слова на
умовно-смислові блоки. Поділ словникових слів на смислові групи здійснюю і в 1
класі у післябукварний період, але така робота здебільшого спрямована на
закріплення, оскільки більшість словникових слів першокласники вже вивчили і
засвоїли у букварний період навчання грамоти:
тваринний світ: дзьоб, зозуля, бджола, олень,
лелека, їжак, джміль;
рослинний світ: влітку, грунт;
Україна, навколишній світ: Київ, українська,
ім'я, бабуся, дідусь, подруга, якір, посередині;
навчальний процес: виразно, гумка, загадка (і
загадка), лінійка, олівець, папір;
у магазині: дзиґа, ґудзик, цукерка, цукор,
парасолька, новий, фартух, лялька;
будинок: ворота, Ґанок, кватирка.
Роботу на словниковими словами кожного блоку
проводила в системі:
1. Урок.
ознайомлення з блоком, орфографічне промовляння
слів, виділення орфограм, пояснення значення кожного слова (з допомогою учителя
або за словником), назва блоку;
запис слова в зошитах по складах, для переносу;
складання словосполучень, добір спільнокореневих
слів, введення їх у речення;
зміст домашнього завдання: дібрати до
словникових слів ілюстрації, загадки, прислів'я, скоромовки, уривки з текстів
дитячих книжок;
2. Урок.
звіт про виконання домашнього завдання;
3. Урок.
робота в групах: складання учнями колективної
тематичної зв'язної розповіді з максимальним використанням у ній словникових
слів певної групи;
4. Урок.
словниковий перевірний диктант;
зоровий перевірний диктант.
Якщо у блоці було більше чотирьох слів, то часу
для роботи над ним відводилось удвічі більше.
Така організація роботи давала змогу розглянути
слово з усіх аспектів:
1) щодо джерела його походження;
2) лексичного значення слова;
3) поєднання з іншими словами;
4) місця слова серед інших спільнокореневих
слів;
5) синонімічні, антонімічні, омонімічні зв'язки;
6) введення слова в речення, тексти,
фразеологізми, прислів'я, приказки, скоромовки.
Сучасні технології навчання називають такий вид
роботи кубуванням. Уся інформація, яка стосується певного слова, повинна
пропонуватися з урахуванням психолого-педагогічних і вікових особливостей учнів
молодшого шкільного віку.
Закріплення правильного графічного образу таких
слів учнями початкових класів я здійснюю практично під час виконання
різноманітних творчих, пошукових, дослідницьких завдань і вправ.
Це дає змогу вчителеві розкрити комунікативний
зміст мовного навчання і виховання, орієнтований на спілкування, сприймання,
дію і вплив слова.
У процесі роботи над словниковими словами я
поєдную творчий і традиційний підходи до навчання орфографії. Це простежується
під час введення слова в речення, аналізу змісту слова у дібраних віршах,
загадках, прислів'ях, коротких оповіданнях.
Важливою умовою успішного засвоєння школярами
правопису словникових слів є прищеплення їм навички користуватися орфографічним
словником. Багаторічні спостереження за навчальним процесом і практика контролю
навчальних досягнень молодших школярів з рідної мови свідчать, що
цілеспрямований вибір, виписування зі словника і наступний, передусім
смисловий, потім орфоепічний і орфографічний аналіз таких слів сприяє
виробленню в учнів орфографічної пильності, привчає їх розв'язувати без
сторонньої допомоги проблеми, які найчастіше виникають у них саме в процесі
самостійної роботи. Із навчального орфографічного словника учень, за
відповідного спрямування з боку вчителя, має змогу отримати кілька видів
важливої лінгвістичної інформації:
орфографічну (як правильно пишеться слово);
орфоепічну (як слово вимовляється, на який склад
падає наголос);
семантичну (що означає слово, які має антоніми,
синоніми, в яких фразеологічних сполученнях уживається);
морфемно-словотворчу (до групи яких
спільнокореневих слів входить дане слово);
синтаксичну (як це слово "живе" в
словосполученні, в реченні).
Я пропонувала учням відшукати програмове слово в
тлумачному словнику, визначити, що воно означає, а потім вводили це слово у
словосполучення або в речення.
Вивчати українську мову із застосуванням
навчальних словників - означає дати дитині можливість самостійно оволодівати
знаннями, оперувати ними, що, в свою чергу, є основою набуття учнями мовної і
мовленнєвої компетентності, якій у сучасній системі шкільної мовної освіти
надається особливої уваги.
В основу роботи над правописом словникових слів
я стараюсь закладати орфографічну пильність, тобто вміння фіксувати увагу на
графічній формі слова, порівнювати написане зі зразком. З цією метою
застосовувала зорові диктанти.
Роботу організовувала таким чином:
1. Набір речень записувала на дошці або
проектувала на мультимедійну дошку.
2. Читали весь набір тричі
"орфографічно".
3. Закривала написане.
4. Показувала по одному реченню, а діти його
записували.
5. Учитель перевіряв написане.
До кожного слова, вимову і правопис якого слід
запам'ятати, маю малюнок і картку. Щонайперше показую малюнок і називаю
зображене, пояснюю лексичне значення цього слова, а потім зосереджую на ньому
увагу дітей. Пропоную чітко повторити його хором, двом-трьом учням - окремо,
вимову запам'ятати. На дошці прикріплюю малюнок, під ним роблю напис (або
примощую картку з друкованим словом), ставлю знак наголосу.
Розвивати у дітей навички розрізнення звукової
форми слова, аналізу звуків, їх диференціації, формувати вміння аналізу звуків
мови, розвивати уважність, здібність сприймати слова з голосу і визначати їх
фонетичні особливості допомагають інтерактивні вправи.
Цікаві вправи та ігри з мови використовую на
всіх етапах уроку. За їх допомогою можна перевірити, як учні виконали домашнє
завдання. полегшити розуміння нового матеріалу, його закріплення, особливо при
вивченні фонетики, частин мови та елементів синтаксису.
Сенкан
(складання за правилами коротких «віршів»)
1-рядок - словникове слово (іменник) Айстра.
2-й рядок - прикметники (опис) Червона, біла,
фіолетова.
3-й рядок - дієслово (дія) Росте, розцвітає,
в'яне.
4-рядок - речення Восени розпустилась красива
айстра.
5-рядок - висновок. Квітка.
Використовую також «Тлумачний словничок для
кмітливих діточок» для учнів 1-4 класів, зібраний протягом чотирьох років, до
якого увійшли всі словникові слова шкільної програми. Він допомагає у
підготовці до уроків, а учням - глибше і краще зрозуміти словникові слова.
Результативність досвіду
Працюючи над проблемою „Вивчення словникових
слів із використанням інтерактивних технологій навчання "орфографічної
грамотності учням 1 класу було запропоновано в букварний період надрукувати
словникове слово лелека після ознайомлення з формою друкованої літери е. Із 29
учнів 1-х класів 17"надрукували" це слово з помилками (58,6%).
Після детальної лексичної, фонетичної та
орфографічної роботи на уроці над цим словом якісний показник змінився: тільки
5 (17,2 %) першокласників все ж зробили помилки у ньому.
Учням 2 класу на початку навчального року я
запропонувала по 2 групи словникових слів (поділила слова на смислові блоки),
про них в яких цілеспрямовано було допущено помилки; поряд для контролю було
подано ці самі слова, написані без помилок.
Учням потрібно було виправити помилки у кількох
смислових блоках, звіряючись із поданим зразком. Після виконання цієї роботи
вчитель сам перевірив її і виправив ті помилки, які залишились непоміченими. Я
виявила, що учні не помітили багатьох помилок, хоча й мали можливість
скористатися запропонованим зразком. Із 29 учнів класів 22 учні (75,8 %) все ж
таки припустилися помилок. Після відповідної роботи над цією групою словникових
слів я запропонувала учням ще раз виконати аналогічне завдання. Результат був
позитивний.
Як підсумок проводила узагальнювальну творчу
роботу над усією групою словникових слів - складання розповіді з опорою на них.
Наприклад, учні записують колективно складений твір, підкреслюючи словникові
слова (3 клас).
Наша Батьківщина - Україна. Київ - найбільше
місто України. Ми їздили на екскурсію до Києва на автобусі. За кермом сидів
шофер. Він возив нас до лялькового театру. Потім ми спустилися в метро.
Центральна вулиця Києва - Хрещатик. У Києві проживає багато героїв. Вони мають
медалі.
Із 29 учнів написали на „високий рівень"- 6
учнів (20,8%), „достатній рівень" - 18 учнів (62,0%), „середній
рівень" - 5 учнів (17,2%)
Висновок.
Отже, у роботі над словниковими словами доцільно
застосовувати словниково-орфографічну роботу, яка інтегрує ефективні прийоми
традиційного навчання з елементами педагогічних інновацій.
Неодмінною умовою ефективного засвоєння цих слів
є постійна, гнучка робота над словом, яка планується у системі уроків. Міцність
засвоєння правопису таких слів досягається шляхом частотного вживання їх у
різних завданнях і вправах. Поєднання різноманітних форм і методів роботи на
уроках української мови під час опрацювання словникових слів є важливим засобом
стимулювання активної пізнавальної діяльності молодших школярів, формування і
закріплення у них інтелектуальних умінь, підвищення їхньої комунікативної
компетенції.
Навчання і виховання учнів - це дві невід'ємних
частини одного цілого. Кожен мій урок разом з навчальними та розвиваючими
цілями містить у собі найосновнішу мету - виховати справжню людину, яка з
гідністю носила б почесне ім'я «громадянин України».
Таким чином, використання різних засобів
навчання під час роботи над словниковими словами сприяє розвитку фонематичного
слуху та орфографічної зіркості молодших школярів.
На моє переконання, позитивних результатів можна
досягти лише за наступних умов:
застосування інновацій у навчально-виховному
процесі;
індивідуальний вибір оптимального об'єму
розумового і фізичного навантаження;
комплексне використання індивідуальних і
групових форм впливу на особистість учня.
Головним результатом своєї роботи я вважаю той
факт, що після закінчення молодшої школи рівень знань, умінь і навичок,
загальної освіченості і культури моїх учнів, переважна більшість яких не
виявляла особливих здібностей на початку навчання, був оцінений як високий або
середній.
Рекомендації
Досвід роботи "Підвищення орфографічної
грамотності учнів. Вивчення словникових слів із використанням інтерактивних
технологій навчання" є актуальним, бо такі форми і методи роботи на уроках
рідної мови:
зацікавлюють дітей, викликають бажання вчитися,
дають змогу осмислено засвоювати нову
інформацію,
свідомо ставитись до мови як засобу
самовираження, спілкування між людьми,
передачі почуттів і переживань,
формують національно-мовну особистість учня.
Тому, я вважаю, цей досвід заслуговує на
впровадження в педагогічну практику роботи.
Даний педагогічний досвід став для мене
предметом дослідження і знайшов відображення в доробках.
Немає коментарів:
Дописати коментар